Про що мріють діти?

Дослідження проводилось Українською маркетинговою групою на замовлення Благодійного фонду "Ти не один" та проекту "Здійсни мрію" серед здорових дітлахів та тих, хто тривалий час перебуває на лікуванні. Результати приголомшили: лише 10% маленьких пацієнтів мріють без обмежень і без бар’єрів, 90% мають практичні мрії і бажання, однак здебільшого вони матеріальні, побутові. Серед здорових дітей доля “мрійників” ще менша – 5%. Однак, у дітей, які зіштовхнулись зі складними захворюваннями, кількість матеріальних бажань вдвічі менша. Тобто, їхні мрії та бажання менш егоцентричні і вони прагнуть після одужання допомагати іншим та бути корисними в суспільстві.

Результати опитування дали відповідь і на наше ключове запитання: як відкривати дитячі мрії і хто може в цьому допомогти. Згідно статистики, 63% дітей вірять у Диво, незалежно від стану здоров’я і того, матеріальні їхні бажання чи ні. І це дає простір для можливості навчати дітей мріяти. Адже, майже всі діти (91%) мають хобі чи захоплення, зокрема тема творчості, малювання є надзвичайно актуальною як для здорових дітей (40%), так і для дітей, які знаходяться на тривалому лікуванні (51%). Такі творчі поклики можуть стати потужним джерелом натхнення, розширювати світогляд дитини. У випадку здійснення мрії фактично жодна українська дитина не збирається зупинятись на досягнутому - й попереду у неї буде нова мрія.

І, що найголовніше – більшість дітей діляться своїми мріями із батьками (74-76%) і кожна друга дитина вірить, що саме батьки можуть допомогти здійснити мрію. І ми, дорослі, маємо усвідомлювати свою роль у формуванні в дітях впевненості у собі, у здійсненні власних покликів душі, у розвитку та трансформації мрій у професію. Адже наявність справжньої мрії й прагнення її реалізувати може стати потужним стимулом рухатись далі і робити неможливе можливим; у випадку із хворою дитиною – дає дитині емоційні сили для боротьби із захворюванням.

На жаль, багато батьків (38%) взагалі не мають уявлення, про що мріють їхні діти і найбільш “недочуваними” є саме нематеріальні бажання. Якщо ж батьки говорять дитині, що здійснення будь-якої мрії – це можливо і що є надія на те, що вона здійсниться, у дитини з’являється прагнення йти до своєї мети. Якщо ж батьки кажуть, що мрія неможлива, або ж “перекладають” на дитину власні нереалізовані плани, дитина відчуває біль, у неї нівелюється потреба в “світі мрій”, вона фокусується на задоволенні виключно матеріальних бажань.

Детальніше ознайомитись з дослідженням можна нижче: